Словарь української мови (1924)/виштирити

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виштирити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́штирити, рю, риш, гл. Выпроводить, выгнать. Я таки його виштирила з хати. Лебед. у.