Словарь української мови (1924)/вицілувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вицілувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.