Словарь української мови (1924)/вицілувати
| ◀ виціловуватися | Словарь української мови В вицілувати |
вицмоктати ▶ |
|
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
| ◀ виціловуватися | Словарь української мови Борис Грінченко В вицілувати |
вицмоктати ▶ |
|
Словарь української мови — В
вицілувати
Борис Грінченко
1924
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.