Словарь української мови (1924)/вихруватий

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вихруватий
Берлін: Українське слово, 1924

Вихрува́тий, и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.