Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вихорити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́хорити, рю, риш, гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.