Словарь української мови (1924)/вистигати

by Борис Грінченко

◀ висти

Словарь української мови Борис Грінченко В вистигати

вистилати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Лис. III. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. Вистигти на Божу службу. Г. Барв. 156. 2) Спѣть, поспѣть, зрѣть, созрѣть. 3) Остывать, остыть.