Словарь української мови (1924)/височити
| ◀ височиня | Словарь української мови В височити |
височінь ▶ |
|
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, дѣлать высокимъ. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листє да широчила, не ти сеє гиллє да височила. Гол. III. 158.