Словарь української мови (1924)/висиновити
| ◀ висинити | Словарь української мови В висиновити |
висинювати ▶ |
|
Ви́синовити, влю, виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.