Словарь української мови (1924)/висвічувати
| ◀ висвітити | Словарь української мови В висвічувати |
висвічуватися ▶ |
|
Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Свѣтить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. 2) Пояснять, объяснять, объяснить. 3) Въ картахъ: вскрывать, вскрыть козыря.