Словарь української мови (1924)/висаджувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висаджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Виса́джувати, джую, єш, сов. в. ви́садити, джу, диш, гл. 1) Высаживать, высадить. 2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145. 3) Поднимать, поднять; поднявъ сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. I. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158.