Словарь української мови (1924)/вирізувати

by Борис Грінченко

◀ вирізування

Словарь української мови Борис Грінченко В вирізувати

вирізуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вирі́зувати, зую, єш, сов. в. ви́різати, жу, жеш, гл. 1) Вырѣзывать, вырѣзать. Вирізав з тії дошки клинчик. Біжить свинка, вирізана спинка. Ном. стр. 302, № 432. 2) Срѣзывать, срѣзать. Вирізав три різки з берізки. Мет. 180. Добре чорту в дудку грать, сидя в очереті: одну зломить, другу виріже. Ном. № 1412. 3) Только сов. в. Перерѣзать всѣхъ. Геть виріжем вражих ляхів, геть, що до одного. Нп.