Словарь української мови (1924)/виправа

by Борис Грінченко

◀ випочити

Словарь української мови Борис Грінченко В виправа

виправдати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́пра́ва, ви, ж. 1) Выпрямленіе; исправленіе. 2) Отправка; отправленіе. 3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари. 4) — шку́ри. Выдѣлка кожи. Ум. Ви́правка. Оддасть шкурку за виправку. Ном. № 10570.