Словарь української мови (1924)/виплітати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виплітати
Берлін: Українське слово, 1924

Випліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́плести, плету, теш, гл. 1) Выплетать, выплесть, сплетать, сплесть; связывать, вязать, связать. Виплів рукавиці. 2) Выдумывать, выдумать, сочинять, врать, соврать.