Словарь української мови (1924)/випльовувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випльовувати
Берлін: Українське слово, 1924

Випльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́плювати, люю, єш и ви́плюнути, ну, неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душі не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку. Рудч. Ск. II. 25.