Словарь української мови (1924)/випалювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Випа́лювати, люю, єш, сов. в. ви́палити, лю, лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. I. 94. 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. М. Пр. 131.