Словарь української мови (1924)/вимощати

by Борис Грінченко

◀ вимочуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В вимощати

вимощувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вимоща́ти, ща́ю, єш и вимо́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мостити, щу, стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.