Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вилучати
Берлін: Українське слово, 1924

Вилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́лучити, чу, чиш, гл. 1) Выдѣлять, выдѣлить, отдѣлить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. Хто визнає його Христом, того вилучити з школи. Єв. І. IX. 22. 3) Отдѣлять и брать, взять своихъ животныхъ изъ стада, когда оно возвращается вечеромъ домой. Пора вівці вилучати. Св. Л. 53.