Словарь української мови (1924)/виложити

by Борис Грінченко

◀ виложистий

Словарь української мови Борис Грінченко В виложити

виложка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).