Словарь української мови (1924)/вилка

by Борис Грінченко

◀ вилічуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В вилка

вилкастий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́лка, ло́к, с. мн. 1) Ум. отъ ви́ла. 2) Ухватъ. Маркев. 84. 3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья. 4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.