Словарь української мови (1924)/викуп
◀ викувати | Словарь української мови В викуп |
викупати ▶ |
|
Ви́куп, пу, м. 1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає. Макс.