Словарь української мови (1924)/визівнути

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
визівнути
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́зівнути, ну, неш, гл. — ду́ха. Испустить духъ. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув. К. ЦН. 216.