Словарь української мови (1924)/визвіритися
| ◀ визвіл | Словарь української мови В визвіритися |
визволений ▶ |
|
Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Звѣрски, сердито посмотрѣть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.