Словарь української мови (1924)/видрочитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
видрочитися
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́дрочитися, чуся, чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь отъ укусовъ оводовъ, взбѣситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь! Г. Барв. 33.