Словарь української мови (1924)/видавлювати

by Борис Грінченко

◀ видавити

Словарь української мови Борис Грінченко В видавлювати

видавник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вида́влювати, люю, єш, сов. в. ви́давити, влю, виш, гл. 1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію. Котл. Ен. I. 29. 2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив. Рудч. Ск. II. 12. 3) Оттискивать, оттиснуть.