Словарь української мови (1924)/видавати
| ◀ видавання | Словарь української мови В видавати |
видаватися ▶ |
|
Видава́ти, даю́, є́ш, сов. в. ви́дати, дам, даси, гл. 1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. I. 363. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192. 3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. III. 463. 4) Давать, дать, родить. Копа видає по четверті зерна. 5) Издавать, издать (книгу). 6) = Видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89. 7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35. 8) — му́штри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб'я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40.