Словарь української мови (1924)/виважувати
| ◀ виважити | Словарь української мови В виважувати |
виваксувати ▶ |
|
Вива́жувати, жую, єш, сов. в. ви́важити, жу, жиш, гл. 1) Взвѣшивать, взвѣсить, вывѣшивать, вывѣсить; разсчитывать, разсчитать. Виважують, щоб і Біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257. 2) Вывѣрять, вывѣрить (вѣсы). 3) Поднимать, поднять при помощи подложеннаго подъ тяжесть рычага. Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, поднявъ ее съ петель рычагомъ. А як наважу, двері виважу. Гол. I. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180. 4) Размахиваться, размахнуться. Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53. 5) Раздумывать такъ и этакъ, взвѣшивать, взвѣсить въ мысляхъ.