Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вибуяти
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́буяти, буяю, єш, гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.