Словарь української мови (1924)/вибавляти

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вибавляти
Берлін: Українське слово, 1924

Вибавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́бавити, влю, виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. I. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Ном. № 1313. Він вибавляв кукіль з жита. Борз. у. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить. Грин. III. 408.