Словарь української мови (1924)/верхняк

by Борис Грінченко

◀ верхній

Словарь української мови Борис Грінченко В верхняк

верхоблюд ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Верхня́к, ка́, м. 1) Верхній жерновъ въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго кру́га (см.). Вас. 179. Шух. I. 260—262. 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. III. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога. Вас. 163.