Словарь української мови (1924)/вертіти

by Борис Грінченко

◀ вертіння

Словарь української мови Борис Грінченко В вертіти

вертітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Верті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.