Словарь української мови (1924)/верещати
| ◀ верещання | Словарь української мови В верещати |
верея ▶ |
|
Вереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.