Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вервечка
Берлін: Українське слово, 1924

Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.