Словарь української мови (1924)/вартий
◀ вартати | Словарь української мови В вартий |
вартівник ▶ |
|
Варт, ва́ртий, а, е. Стоющій; стоитъ. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60.