Словарь української мови (1924)/вагуватися

by Борис Грінченко

◀ ваготіти

Словарь української мови Борис Грінченко В вагуватися

ваґаш ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вагува́тися, гу́юся, єшся, гл. 1) = Вагатися. Вх. Зн. 5. 2) Ссориться, спорить. Його силують, одвертають од неї, а він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче, і вони що-дня вагуються. Така звяга йде в дому. Г. Барв. 536. 3) Мѣряться силами? Їхало 12 братів на войну, тринадцята сестра.... билися, вагувалися, сестра пристала, кров іти перестала. (Заговоръ). Грин. II. 315.