Словарь української мови (1924)/вагота

by Борис Грінченко

◀ вагоніти

Словарь української мови Борис Грінченко В вагота

ваготіння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вагота́, ти́, ж. 1) Тяжесть. Ваготу набірати. АД. I. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56. 2) Беременность. Сестра у ваготі ходить. Кіев. г.