Словарь української мови (1924)/білявий
| ◀ біля | Словарь української мови Б білявий |
білявина ▶ |
|
Біля́вий, а, е. Бѣлокурый, блондинъ. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.