Словарь української мови (1924)/білолиций

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білолиций
Берлін: Українське слово, 1924

Білоли́ций, а, е. Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. Білолиценький.