Словарь української мови (1924)/білозірка
| ◀ білозірець | Словарь української мови Б білозірка |
білозор ▶ |
|
Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Одинъ изъ видовъ крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозірочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Какъ эпитетъ перепелки: Тут була перепілочка.... тут була білозірочка. Чуб. III. 64.