Словарь української мови (1924)/білозір

by Борис Грінченко

◀ білозерець

Словарь української мови Борис Грінченко Б білозір

білозірець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.