Словарь української мови (1924)/білобокий

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
білобокий
Берлін: Українське слово, 1924

Білобо́кий, а, е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. I. 248. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.