Словарь української мови (1924)/бідкатися

by Борис Грінченко

◀ бідкання

Словарь української мови Борис Грінченко Б бідкатися

бідко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бі́дкатися, каюся, єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. I. 47. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.