Словарь української мови (1924)/бідити

by Борис Грінченко

◀ бідвиннячко

Словарь української мови Борис Грінченко Б бідити

бідка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біди́ти, джу́, диш, гл. Бѣдствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки біди́ть. Каменец. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.