Словарь української мови (1924)/бігунчик
| ◀ бігунці | Словарь української мови Б бігунчик |
бігуха ▶ |
|
Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. отъ бігунець. 2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.