Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бучний
Берлін: Українське слово, 1924

Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолѣпный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь съ большимъ вѣтромъ, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.