Словарь української мови (1924)/бут
| ◀ бусьчиха | Словарь української мови Б бут |
бута ▶ |
|
Бут, та, м. 1) Молодой зеленый лукъ. 2) Сапогъ. Як будемо мастеро́вать, скажемо сі бути ковать золотими підківками. Pauli. II. 157. 3) Щебень. Желех. 4) Фундаментъ? Хотіли хоча б бут забутить на́ осінь — нехай устоюється, так не прийдеться. Новомоск. у. (Залюбовск.). См. Бутити. 5) мн. Бути́. Родъ игры у мальчиковъ. Желех. Ум. Бу́тик.