Словарь української мови (1924)/буріти

by Борис Грінченко

◀ буріння

Словарь української мови Борис Грінченко Б буріти

бурка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бурі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.