Словарь української мови (1924)/бурун
| ◀ бурулька | Словарь української мови Б бурун |
бурундук ▶ |
|
Буру́н, на́, м. 1) Валъ (въ морѣ, рѣкѣ). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. I. 146. 2) Сугробъ. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.