Словарь української мови (1924)/бурувати

by Борис Грінченко

◀ буртувати

Словарь української мови Борис Грінченко Б бурувати

бурулечка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бурува́ти, ру́ю, єш, гл. Бурлить. Де по весні вода бурує, там буде яма. Міусск. окр. Переносно о человѣкѣ: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292.