Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бурува́ти, ру́ю, єш, гл. Бурлить. Де по весні вода бурує, там буде яма. Міусск. окр. Переносно о человѣкѣ: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292.