Словарь української мови (1924)/бурлацький

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурлацький
Берлін: Українське слово, 1924

Бурла́цький, а, е. Принадлежащій бурла́ці, къ нему относящійся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое названіе, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, въ которой просятъ избавленія отъ разныхъ бѣдъ жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.