Словарь української мови (1924)/бунчужний
| ◀ бунчати | Словарь української мови Б бунчужний |
бунчук ▶ |
|
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
| ◀ бунчати | Словарь української мови Борис Грінченко Б бунчужний |
бунчук ▶ |
|
Словарь української мови — Б
бунчужний
Борис Грінченко
1924
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.