Словарь української мови (1924)/булка

by Борис Грінченко

◀ булінька

Словарь української мови Борис Грінченко Б булка

буль-буль! ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бу́лка, ки, ж. 1) Булка, бѣлый хлѣбъ. Чуб. V. 192; VII. 445. Що ж ти напік булок? Чуб. II. 185. Шкода собаці булки: не ззість, тілько покаляє. Ном. № 7593. 2) Отдѣльный хлѣбъ. Булка хліба. Волын. г. 3) Деревянный шаръ, употребляющійся въ игрѣ того-же имени. КС. 1887. VI. 474. Сим. 178, 6 (шаръ гоняютъ палками по льду). Учора я дививсь, як хлопці гуляли на толоці.... то в дучку булку заганяли. Греб. 395. Ум. Бу́лочка. Чуб. V. 488. Булочка хліба лежить. Чуб. II. 8.